Програма розвитку
соціально-психологічної служби КЗШ №65:
Завдання соціально-психологічної служби
· підвищення ефективності навчально-виховного процесу, застосовуючи на практиці новітні досягнення психологічної науки і соціальної педагогіки;
· захист психічного здоров’я дітей, підлітків, розширення їхньої психологічної культури;
· створення психологічних та соціально-педагогічних умов для формування у вихованців мотивації до самовиховання і саморозвитку;
· проведення профілактики і корекції відхилень в інтелектуальному, соціальному, особистісному розвиткові всіх учасників навчально-виховного процесу.
Діяльність соціально-психологічної служби
орієнтована на різні цільові групи:
· учні;
· батьки;
· педагоги;
· адміністрація навчального закладу.
Види діяльності:
· профілактика;
· прогностика;
· проектування.
Пріоритетними напрямками розвитку
соціально-психологічної служби є:
· збереження та розширення мережі психологічної служби системи освіти відповідно нормативної потреби навчального закладу;
· впровадження у практику комплексних, психолого-педагогічних, медико-соціальних технологій роботи служби закладу, посилення співпраці з психолого-медико-педагогічними консультаціями всіх рівнів;
· підвищення позитивного іміджу практичного психолога та соціального педагога в аспекті розвитку життєвої компетенції дітей та підлітків;
· налагодження ефективної взаємодії соціально-психологічної служби з громадськими та державними установами, психологічними службами системи охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, соціальними службами, тощо;
· підвищення рівня професійної майстерності соціально-психологічної служби шляхом покращення роботи фахових методичних об’єднань та удосконалення програм з підвищення кваліфікації.
Призначення практичного психолога та соціального педагога – виявлення проблем та визначення комплексу дієвих заходів, відповідних до вікових та індивідуальних особливостей конкретної особистості, адже від цього залежить успішність діяльності соціально-психологічної служби.
МОНІТОРИНГОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ІЗ МЕТОЮ ВИЯВЛЕННЯ ТА ОЦІНЕННЯ ЯКІСНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ДІЙ
Опитувальник на виявлення результативності впровадження ІКТ
у навчально-виховний процес КЗШ №65
№ за/п | Якісні педагогічні дії | «+» | «-» |
1. | Для ефективного впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховний процес школи: · створено лабораторію ІКТ; · здійснюється підготовка вчителів та учнів для набуття ними практичних навичок роботи в новому інформаційному середовищі; · розробляються мультимедійні навчальні комплекти, електронні посібники, створюються віртуальні навчальні й творчі лабораторії; · створено творчу групу викладачів для розробки, апробації та впровадження новітніх засобів навчання на базі інформаційно-комунікаційних технологій; · відбувається розміщення розроблених вчителями навчальних матеріалів на WEB-сайтах шкіл; · планується участь у роботі семінарів та конференцій щодо використання ІКТ в навчальному процесі, участь у спільних науково-освітніх проектах, Інтернет-комунікація із колегами з проблем оптимізації навчального процесу засобами ІКТ та ін. | | |
2. | Переваги, які Ви відчуваєте, застосовуючи ІКТ на практиці: · Комп’ютер значно розширив можливості подання навчальної інформації. Можливість застосування кольору, графіки, мультиплікації, звуку, можливість моделювання і прогнозування дозволяє відтворювати реальну обстановку діяльності; · Комп’ютер дозволяє підвищити мотивацію навчання. Індивідуалізація навчання, можливість на тому чи іншому рівні участі довести вирішення поставленого завдання до кінця, варіативність рішень, надання можливості учням виявити оригінальність, поставивши цікаве завдання, задавати різні запитання і пропонувати будь-які рішення – усе це сприяє формуванню позитивного ставлення до навчання; · Комп’ютер активно "втягує" учнів у навчальний процес. Він дозволяє суттєво змінити способи управління навчальною діяльністю; · Набагато розширюється асортимент застосовуваних навчальних завдань. Комп’ютери дозволяють успішно використовувати у навчанні завдання на моделювання різних ситуацій, на пошук і усунення деяких проблем, коли є велике число варіативних способів вирішення; · Комп’ютер сприяє формуванню в учнів умінь рефлексії своєї діяльності. Він дозволяє їм наочно побачити результат своїх дій. | | |
3. | Які передумови повинні сприяти вчителю ефективно використовувати ІКТ? · Необхідна матеріальна база, тобто наявність комп’ютерів, обладнання, програм; · Інформаційна культура вчителя. Вона передбачає оволодіння вчителем певними уміннями та навичками, які свідчать про його досконале володіння комп’ютером на рівні середньо досвідченого користувача; · Інформаційна культура учня; · Наявність значного педагогічного досвіду; · Знання методик ефективного застосування комп’ютерних програм; · Наявність відповідного педагогічного програмного забезпечення, що відповідало б навчальним програмам цих дисциплін. | | |
4. | Використання ІКТ в комплекті з традиційним підручником сприяє наступному: · забезпечує особистісно-зорієнтований та диференційований підхід у навчанні; · забезпечує реалізацію інтерактивного підходу (постійне спілкування з ПК, постановка запитань, які цікавлять учня та отримання відповідей на них); · підвищує пізнавальну активність учнів за рахунок різноманітної відео- та аудіоінформації; | | |
Як покращити поведінку, уважність та успішність учнів з гіперактивним розладом дефіциту уваги (ГРДУ)
Через проблеми з увагою і важкість протистояти імпульсам, діти з ГРДУ потребують чітко структурованого середовища класної кімнати. Ефективна робота в класі включає в себе послідовні дії вчителя, наявність чітких правил поведінки, передбачуваність в організації середовища та стилі викладання, побудову позитивних стосунків з дитиною. Вчитель повинен бути розуміючим, «гнучким» і терплячим. Щодо організації фізичного простору в класній кімнаті, то найкращою є така організація, яка передбачає зменшення сторонніх подразників та допомагає зосередитись на виконанні завдань. Класна кімната повинна бути закритою, класичні чотири стіни і двері. Відкритий простір або скляні стіни, аж ніяк не сприяють зосередженню дітей. Важливо правильно вибрати місце для гіперактивного учня, це повинно бути місце близьке до вчителя, для полегшення зорового контакту та інструктування учня.
Бажана поведінка в класі. Розглянемо її основні зразки:
· Бути сконцентрованим на виконанні завдання
· Співпраця та адекватна взаємодія з іншими. Тобто ввічливе спілкування, уникання сварок і бійок з однолітками, спокійна робота та позакласне спілкування з ними, повага до дорослих.
· Виконання вказівок вчителя, класних правил, правил гри на майданчику, без невдоволення та суперечок.
· Хороша готовність до уроку. Підготовлені домашні завдання, наявність необхідного до роботи матеріалу, вчасна поява в класі.
· Залишатися у необхідному місці під час занять. Тобто не полишати місце за партою або в робочій групі без дозволу.
· Контроль вербальних імпульсів. Чекати своєю черги не перебиваючи , не викрикувати з місця, піднімати руку перед тим як говорити.
Це приблизний перелік елементів бажаної поведінки, який може вар'ювати у відповідності до кожного конкретного випадку. Які стратегії з корекції поведінки не застосовував би вчитель у класній кімнаті, вони неодмінно повинні узгоджуватися з діями батьків дитини та бути невід'ємними одне від одного. Ідеальною є ситуація коли вчитель та батьки безперервно співпрацюють одне з одним та бажана поведінка в класі заохочується також вдома.
Розглянемо техніки корекції поведінки дитини з ГРДУ в класі.
1.План досягнення бажаної поведінки або поведінковий план.
Учень визначає одну ціль, над якою буде працювати день або тиждень. Наприклад, організація робочого місця, не битися, на лишати не завершене завдання, скажімо з математики. Учень планує конкретні кроки, необхідні для досягнення мети. Вчитель вранці швидко обговорює план з учнем та конкретні кроки з його реалізації. В кінці дня або тижня вони зустрічаються знову для підведення підсумків
2.Щоденне звітування про шкільну поведінку за допомогою
поведінкових карток.
Це ефективний метод корекції поведінки, направлений на комунікацію між вчителем та батьками дитини для встановлення комплексного впливу на дитину з ГРДУ. В основному, поведінкові картки включають в себе чітко визначену одну або більше поведінкову проблему, яка підлягає корекції. Вчитель відповідає за щоденний моніторинг та оцінювання успіхів у корекції поведінки та відправляє поведінкову картку кожного дня з учнем для перегляду її батьками. Батьки відповідають за щоденний перегляд картки та винагороду бажаної поведінки, або застосування штрафних санкцій за небажану.
3.Поведінковий контракт.
Один з найпоширеніших способів корекції поведінки, особливо у середньому та старшому шкільному віці. Поведінковий контракт являє собою двох або трьохсторонню угоду, в якій окреслена роль кожного у досягненні кінцевої мети, тобто позитивної поведінки. Дорослі та дитина визначають разом одну або кілька цілей, над якими дитина погоджується працювати з метою покращення поведінки. Всі сторони узгоджують також винагороду, яка буде наслідком бажаної поведінки
4.Використання системи жетонів
Це ефективна система миттєвого підкріплення бажаної поведінки. Коли дитина получає певну кількість жетонів, вони можуть бути виміняні на певну винагороду (солодощі, іграшку або можливість провести час у бажаний спосіб, наприклад: зіграти в футбол, тощо). У якості жетонів можуть бути використані маленькі іграшки, картки, наклейки, календарики, камінці т.ін. Добре використовувати цю систему для усього класу, коли всі учні заробляють винагороду. Це сприяє соціалізації дітей, кращому інтегруванню їх у середовище однолітків. Цей метод добре підходить для використання у молодшій школі або у дитячому садку.
5.Використання системи пенальті.
Система пенальті або штрафів є також досить ефективним методом поведінкової корекції вдома і в класі. Може використовуватись у поєднанні із системою жетонів. Цей метод фокусується на неприйнятній поведінці учнів на відміну від методів описаних вище. Дитина з ГРДУ отримує винагороду скоріше за зменшення частоти неприйнятної поведінки, ніж за демонстрацію прийнятної.
Поради, як уникнути небажаної поведінки та справлятися з «важкими дітьми» під час навчального процесу та вдома
Попередити небажану поведінку набагато легше ніж боротися з її наслідками. Емоційний стан дитини з ГРДУ є дуже нестійким, отже при перших ознаках емоційної нестабільності дитини або коли ситуація вже переростає в конфліктну, радимо виконувати наступне батькам і вчителям:
· Застосувати заспокоюючий жест (м'яко покласти руку на плече дитині) або невербальну підказку, що слід заспокоїтись
· Відвернути увагу дитини від подразника, можна дати невеличке доручення
· Нагадати дитині про наслідки (покарання, винагороди)
· Зробити паузу
· Запропонуйте перерву
· Використайте фізичні вправи для зменшення напруги
· Слідкуйте за свою поведінкою і стилем спілкування (говоріть спокійно і повільно, використовуйте спокійну жестикуляцію, візуальні нагадування, завжди пропонуйте вибір). Спокійний стиль спілкування головна зброя взаємодії з неспокійним учнем
· Занотовуйте причини неприйнятної поведінки, та обставини за яких вона з'являється
· Уникайте емоційної реакції на неприйнятну поведінку
· Обговорюйте проблемну поведінку та шляхи її вирішення та уникнення, після того як усі сторони заспокояться
· Усвідомте, що ви не можете контролювати чиюсь поведінку, лише можете змінити щось в собі
· Намагайтеся розслабитись фізично
· Не вв'язуйтесь у суперечку. Не читайте нотацій. Уникайте довгих пояснень. Намагайтеся виховувати дитину без свідків
· Деколи ігноруйте неприйнятну поведінку, особливо коли це сталося випадково, використовуйте цю техніку дозовано
· Дайте дитині усвідомити, що ви розумієте її почуття та виразіть їй довіру
· Уникайте питань, що починаються з «Чому?» «Чому ти це зробив?», тощо. Краще «Як ти думаєш, чому це сталося?»
· Знайдіть час на те, щоб активно вислухати дитину
· Намагайтесь зрозуміти підґрунтя поганої поведінки (можливо це сталось через академічні труднощі дитини, конфлікт з однолітком, тощо)
· Встановіть продуктивний зв'язок школа - дім.
· Вчіть дитину стратегіям вирішення проблем (виявлення проблеми, шляхи вирішення, за та проти кожного рішення і т.д.)
· Шукайте можливості залучення дитини до шкільного життя. Доручіть їй щось відповідальне, наприклад асистувати молодшого учня
· Уважність
· Слід пам'ятати, що проблеми з уважністю тісно пов'язані зі здатністю людини запам'ятовувати інформацію. Відомо, що люди, в середньому запам'ятовують: 10% - того, що вони читають, 20% - того, що вони чують, 30% - того, що вони бачать, 50% - того, що вони бачать і чують, 70% - того, що вони говорять і пишуть, 90% - того, що вони говорять під час своєї діяльності.
· Ми повинні це враховувати при роботі з будь якими дітьми, тим більше з гіперактивними. Отже, щоб привернути та втримати увагу учня навчання повинне бутиактивним!!
· Друга надзвичайно важлива річ, це правильна організація середовища. Як вже згадувалося, для дітей з ГРДУ оптимальною вважається звичайна класна кімната з партами, що стоять рядами. Найкраще місце - близьке до вчителя, так легше контролювати поведінку та уважність учнів.
· Основні поради, як зберегти уважність в класі
· Використовуйте велику кількість яскравого наочного матеріалу
· Використовуйте тон голосу. Змінюйте інтонацію
· Вчіть дітей конспектувати під час пояснень (це концентрує увагу та дозволяє запам'ятовувати більше інформації)
· Дайте дітям відчути, що ви слідкуєте за їх діяльністю. Практикуйте зворотній зв'язок як можна частіше.
· Використовуйте все навколо, щоб зробити презентацію матеріалу більш наочною
· Поводьтеся так, щоб за Вами було цікаво спостерігати. Будьте артистичні
· Зробіть темп уроку жвавим, навчальну діяльність різноманітною
· Використовуйте роздатковий матеріал. Попросіть учнів знайти і вставити слова або вирази, які базуються на тому, що ви говорите, це дозволить сконцентрувати увагу дітей
· Заохочуйте дітей відповідати на питання якомога повніше, запитайте, як дитина дійшла до того чи іншого висновку
· Створіть атмосферу в якій дитина не буде боятися приймати активну участь у заняттях та бути не зрозумілою чи помилитися. Заохочуйте активність
· Будуйте урок таким чином, щоб була можливість працювати в парах та групах, з найбільшим залученням усіх учнів. Використовуйте кооперативне навчання. Практикуйте чітку структурованість групових занять, невизначеність неприйнятна для дітей з ГРДУ
· Використовуйте комп'ютерні технології та інші методи, такі як музика, драма, дизайн, метод проекту та ін., що дозволяють покращити мотивацію до навчання та втримати увагу.
· Використовуйте контракти жетони та інші засоби заохочення уважності під час роботи
· Можна застосовувати візуальне нагадування, невеличкі індивідуальні правила, що можна приклеїти на робочому місці дитини, та нагадувати про них час від часу, щось на зразок:
Я маю:
· Тихо вести себе на уроці
· Бути уважним
· Сидіти спокійно
· Слухати вчителя
При виконанні самостійних завдань в класі використовуйте наступне:
· Чітко інструктуйте учнів перед початком виконання завдання, переконайтеся, що всі усе зрозуміли
· Давайте таку кількість роботи, яку буде реально виконати у встановлений час, підготуйте спрощене завдання для непідготовлених учнів, добре, щоб перед учнями був наявний зразок розв'язаного схожого завдання
· Часто перевіряйте чи ніхто не потребує допомоги, цікавтеся ходом виконання роботи, адже учні з ГРДУ потребують стимулу та частого заохочення
· Застосовуйте таймер, добре коли учні слідкують за часом.
· Винагороджуйте дітей за кожну частину успішно виконаного завдання за певний попередньо встановлений період часу
· Діліть великі завдання на менші частини, можна розрізати сторінку з великим завданням на частини, оскільки дитина може бути збентежена великим завданням, добре також винагороджувати дитину за кожну правильно виконану частину завдання.
Успішність у навчанні дітей з ГРДУ. Основні труднощі та шляхи їх подолання.
Стратегії діяльності вчителя направлені на покращення успішності дитини з ГРДУ пов'язані з використанням усього спектру засобів корекції уваги та поведінки учня, оскільки прийнятна поведінка та уважність є обов'язковими умовами хорошої академічної успішності. Розглянемо також стратегії діяльності вчителя направлення на підвищення продуктивності учня у межах різних видів навчальної діяльності.
Читання. Приблизно 25 - 60% дітей з ГРДУ мають розлад навичок читання, відомий якдислексія, учні, що страждають на дислексію можуть проявляти труднощі засвоєння інших мовленевих навичок, таких як правопис та усне мовлення, а також розуміння прочитанного
Як покращити результати читання
· Біля 50% труднощів у читанні можна уникнути, якщо діти проходять належну підготовку у дитячому садку та відвідують підготовче навчання в школі
· Багато дітей мають труднощі з ідентифікацією звуків, таким чином треба використовувати багато фонетичних вправ.
· Для молодших школярів добре використовувати великі яскраві букви, багато наочності
· В деяких випадках, особливо при підготовці до школи, корисною може також бути методика глобального читання, коли діти запам'ятовують цілі слова, для деяких дітей, особливо з мозаїчним (нерівномірним) типом розвитку вона є дуже дієвою, але це все дуже індивідуально
· Під час читання, як і під час іншої діяльності дитину з ГРДУ краще посадити серед успішних спокійних учнів.
· Використовуйте кількаразове повторення прочитаних слів
· Ефективним є хорове відпрацювання нових слів
· На більш старшому етапі навчання на перший план виходить розуміння прочитаного та швидкість читання, добре давати дитині перечитувати невеличкі відрізки тексту та задавати негайно питання по змісту.
· Краще використовувати тексти поділені на окремі частини, добре повертатися до змісту тексту протягом кількох уроків
· На всіх етапах навчання корисним є використовувати тексти для читання в яких наявний попередньо вивчений лексичний та змістовий матеріал
· Заохочуйте учнів використовувати свою уяву, попросіть їх уявити, те що вони читають
· Задайте ключове питання, відповідь на яке вони мають знайти протягом читання
· Напишіть план, основні ідеї тексту на дошці та попросіть учнів знайти у тексті і зачитати речення які ілюструють ці ідеї
· Можна поділити текст на частинки та розподілити їх між групою учнів. Дайте час на вивчення тексту та попросіть прокоментувати у групі події за заздалегідь складеним планом, це мотивує учнів до запам'ятовування та ретельної роботи, оскільки вони несуть відповідальність не лише за себе, а за всю групу
· Використовуйте техніки кооперативного навчання, дайте дитині напарника для читання, попросіть учнів прочитати текст, потім задати одне одному питання щодо прочитаного
· Використовуйте інтерактивні технології, рольові ігри за мотивами прочитаного, тощо
· Дозвольте дитині, що має труднощі прочитати текст пошепки, це підвищить якість засвоєння матеріалу
· Вчіть розрізняти головну ідею та другорядні деталі тексту
· Після читання проведіть детальний аналіз тексту та обов'язково попросіть учнів зробити висновки
Це лише частина засобів, яка може бути використана для покращення навичок читання, кожен вчитель, що стикається з проблемою навчання та розвитку продуктивного читання має безліч своїх маленьких хитрощів, власних напрацювань та унікальних ідей.
Письмове мовлення. Діти з ГРДУ дуже часто відчувають значні труднощі в опануванні навичок письма. Дисграфія - це порушення письмових навичок в наслідок ураження певних ділянок кори головного мозку. Почерк у таких дітей часто буває нерозбірливий, виконання завдань неакуратне. Через неспроможність концентруватися довший час діти з ГРДУ також часто не в змозі вкластися у часові рамки під час виконання завдання. Вони також мають проблеми з правописом - роблять безліч помилок через неуважність, виконують завдання не систематично, часто не доводять роботу до кінця.
Як покращити письмові навички
· Організуйте робоче місце дитини, письмові вправи повинні виконуватися у тихому, затишному приміщенні
· Встановіть часові рамки виконання завдання, активно використовуйте систему заохочень для досягнення продуктивності при виконанні письмового завдання
· Виконуйте цікаві вправи, які пов'язані з написанням складних слів. Наприклад, поділіть слово на склади та нехай діти вимовляють їх по черзі. Учень сам визначає наступного учасника. Це лише один із прийомів.
· Складіть словничок складних слів та нехай діти переглядають та прописують деякі з цих слів регулярно.
· Повторюйте написання найбільш непростих слів та виразів часто, можна виділити місце на дошці, де писати ці слова великими кольоровими буквами та залишати їх на певний період, поки діти не засвоять правопис
· Організуйте діяльність учнів чітко, вони повинні знати коли протягом уроку в них письмові вправи, краще в середині уроку, та виконувати їх старанно в спокійній обстановці
· За потреби зменшуйте обсяг завдання для гіперактивної дитини
· Корегуйте кількість письмового домашнього завдання для гіперактивної дитини у відповідності до її можливостей
Рекомендації психолога КЗШ №65 батькам майбутніх першокласників
Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи. Слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.
Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.
Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.
Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки, любові.
У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.
Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.
Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак різноманітні елементи навколишнього світу.
Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.
Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це її провідна діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».
Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.
Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.
Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.
Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.
Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.
Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.
Яке головне завдання батьків в період адаптації дитини до школи?
Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати школу. Батько ніколи не повинен ставати другим вчителем. Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій по виконанню шкільних правил.
Як підготуватися до першого вересня?
Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.
За декілька днів почати вводити його в ритм "підйому і відбою".
Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) повинне бути взяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).
Можна дати дитині з собою камінчик – амулет (забезпечує «зв'язок з батьками»).
Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)
Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками.
Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу (хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з Вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли красиві квіти, а він – погані.
Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки. Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.
Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?
Часто діти (особливо ті, що не відвідували раніше дитячих садів або дитячих груп) в останню мить відмовляються розлучатися з мамою або татом, які привели їх в школу, починають плакати, чіплятися за батьків. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.
Які непередбачені труднощі можуть виникнути другого вересня?
Мама будить Петрика другого вересня: «Вставай. Пора йти в школу!» Петя: «Я ж вже вчора сходив.»
Що робити, якщо дитина зранку погано себе почуває, а потрібно йти в школу?
У шести-семирічних дітей рідко трапляється «запалення хитрості». Або дитина, дійсно, хворіє, або погане самопочуття пов'язане з необхідністю йти в школу. У будь-якому випадку, варто це перевірити. Якщо дитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо, її погане самопочуття пов'язане із стресом, що отримала в школі. Постарайтеся з'ясувати (у дитини, у вчителя, у знайомих дітей), що відбувалося в школі вчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо таке повторюється систематично.
Якщо ж Ви все-таки вирішили відправити дитину до школи, давши їй пігулку від головного болю (або не виявивши ніяких симптомів хвороби), не робіть цінністю подолання нею поганого самопочуття. Не хваліть дитину за те, що вона пішла в школу, переборовши себе. Якщо Ви гордитиметеся, що Ваша дитина вчиться (трудиться), незважаючи на своє погане самопочуття, то у неї може підсвідомо закріпитися установка на хворобу: можна добитися похвали, хворіючи
Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?
Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання. Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху - спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.
В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях.
Що робити, якщо потрібно поспішати в школу, а дитина не поспішає?
Психологами відмічений негативний вплив активного організуючого тиску дорослого на дитину. Якщо постійно квапити дитину: «Давай швидше, ми вже спізнюємося! Ну що ти копаєшся?!», - те може, навпаки, закріпитися зворотна реакція. Сформується захисний стереотип «повільності»: у будь-якій ситуації, що вимагає швидкого реагування, дитина сповільнюватиметься і «гальмуватиме». У цьому вона нітрохи не винна, так її організм захищається від тривоги і напруги, викликаних "емоційним пресингом" ззовні.Тому доцільно проводити "профілактику цейтнотів". З цією метою, організовуючи збори дитини в школу, бажано:
Передбачити раніше вставання, що дозволяє дитині прокидатися, снідати, одягатися, умиватися в його власному темпі.
Прослідкувати, щоб дитина зібрала портфель і приготувала одяг і взуття з вечора.
Як відноситися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?
Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.
Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.
Які типові прояви стресу і дезадаптації?
Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).
У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан (гірше засинає).
Дитина проявляє необґрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).
Дитина відмовляється йти в школу.
Як можна знімати стрес?
Забезпечити ритмічне життя і порядок будинку (тут дуже важливий власний приклад і наслідування його дитиною).
Важлива тепла, природна, спокійна манера поведінки дорослих вдома (без зривів, підвищеного тону).
Необхідне на якийсь час продовження традиційних «дитячих» ритуалів укладання, їжі, умивання, сумісної гри-обіймів, читання на ніч, які були прийняті в дошкільному дитинстві дитини.
Знімають напругу гри з водою, піском, малювання фарбами (з дозволом забруднюватись - відсутністю критики або засудження за забруднений одяг, підлогу!), виготовлення колажів в "рваній" техніці (рвати кольоровий папір, старі журнали і клеїти з них картини), спортивні ігри на повітрі (м'яч, скакалки, «класики» і ін.)
Надзвичайно важлива відсутність зайвих постійних подразників (телевізор, приймач).
Необхідно давати дитині можливість переживати час від часу справжню дитячу радість (свято, театр).
Для багатьох краще всього знімає напругу відпочинок на природі (особливо, праця)
Які незвичайні прояви дитини вимагають звернення до фахівця?
Страхи (нічні страхи). Енурез (нетримання сечі), особливо якщо перед школою цього вже не було.Гризіння нігтів, заїкання або сіпання повік, лицьових м'язів. Яскраво виражена агресія.
Про що краще запитати дитину, коли вона повертається з школи?
Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він.
Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, що відчуває, що він не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи.
З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти що Вам цікаво все, що з ним відбувається що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте його таким, який він є
Що не може бути зроблене без участі батьків?
Без участі батьків не може бути побудована самостійність молодшого школяра в організації свого робочого місця, у виконанні домашніх робіт, в підготовці свого одягу і портфеля до завтрашнього дня. Культивування самостійності – це відповідальна і поступова робота часто буває простіше щось зробити самому, чим чекати, поки це зробить дитина. Іноді дії дитини представляють для неї реальну небезпеку. І тоді батьки застерігають її: «Не роби сам, це небезпечно (важко), за тебе зроблю я». Ця неправильна установка приводить до «вивченої безпорадності», відмові дитини надалі від будь-яких самостійних дій, невірі у власні сили.
За чим повинен простежити батько, якщо він хоче допомогти дитині вчитися?
Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на його шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батько винен, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні шкільного домашнього завдання).
Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав'язуванням шнурків), укладання спати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном і ін., то це – найперша турбота батька. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою.
З першого вересня до цього додаються:
підготовка столу до виконання домашньої роботи;
збір портфеля;
підготовка за допомогою батьків шкільної форми (або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу).
Як допомогти дитині організувати своє робоче місце?
По-перше, особистим прикладом. Якщо на Вашому робочому місці постійний безлад, то абсолютно марно привчати до порядку дитину.
Коли Ви покажете дитині своє робоче місце (кухонний стіл, письмовий стіл, робочий стіл), то звернете її увагу, якими предметами Ви користуєтеся, для чого вони потрібні і в якому порядку Ви їх розкладаєте на робочому місці.
Хай дитина розповість Вам, якими речами вона користується при підготовці до уроків і як їй зручніше за них розкласти на столі. Визначивши разом з дитиною зручні для різних речей місця, можна наклеїти на поверхню столу наклейки – «будиночки» для кожної речі.
Зверніть увагу на позу сидячої за столом дитини. Їй ще важко контролювати себе, вона не дуже добре відчуває власне тіло, а тим більше важко довго сидіти в одній позі. Можна зробити декілька фотографій сидячої в різних позах дитини, а потім вивчити їх разом з нею – імітуючи ці пози і обговорюючи, чим вони погані (викривлення хребта, затікання ніг, закривання власної роботи від світла і ін.). Навчіть її різним веселим вправам, які краще робити в перервах між заняттями (якщо їй вже показали в школі, хай покаже їх Вам), – вправи для пальців рук, фізкультхвилинки під ритмічні вірші.
Як часто потрібно взаємодіяти з вчителем в період адаптації?
У адаптаційний період повинен бути налагоджений постійний зв'язок між школою і батьками. На жаль, вчителі рідко знають про те, що відбувається з дитиною будинку після занять, а батьки мають слабке уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі. Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дітей. Протягом першого року навчання дітей батьки і вчителі повинні стати однодумцями.
Рекомендації психологічної служби КЗШ №65
молодим спеціалістам
Десять порад молодому вчителю
Погано, коли на молодого вчителя дивляться тільки перспективно. Зазвичай згодом він стає більш умілим, самостійним, придбає навички, опанує прийоми, досягне майстерності. Але в той же час він може втратити ту безпосередність і чари молодості, риси, притаманні тільки молодому вчителю, що інколи наближають до нього учнів сильніше, ніж мудрість літнього майстра.
Порада перша: не вважай школу місцем, не зовсім гідним застосування твоїх видатних здібностей, місцем, куди тебе як би заслали. Школа не має потреби у твоїй полегкості. Так, вона тебе чекає, і, можна сказати, з розкритими обіймами, вона хоче, щоб ти в ній був, але в неї є достоїнство. І це достоїнство - діти. Тому не треба дивитись на школу спогорда, не треба робити їй послугу.
Так що відразу орієнтуйся на школу й саме з нею пов'язуй свої честолюбні мрії. Тим більше, що хороший учитель краще посереднього поета чи актора. Справа не в тому, яка професія, а в тому, наскільки вона тобі підходить. А ось у цьому варто розібратись. Але не можна розібратись на бігу. Треба попрацювати з повною віддачею, треба викластись. І для цього треба вважати школу своєю справою, а не чужою, куди ти потрапив випадково. Розібратись - це значить зрозуміти, чи до душі тобі праця вчителя. Ось ти й постарайся зрозуміти, твоя це справа чи ні. Але не квапся з висновками.
Далі вникни у другу пораду. Знайди себе, свій образ. Учитель індивідуальний, інакше не може бути й мови про творчість. Це не виключає наслідування, особливо спочатку. Навпаки, придивляйся до майстрів. Бери на озброєння те, що тобі здається твоїм, що тобі до вподоби. Не треба розуміти творчість як винахід пороху. Педагогіка існує стільки, скільки існує світ. Прийоми та знахідки не вмирають із майстром, вони передаються його учням і послідовникам. Але кожний справжній учитель, навіть переймаючи, залишається собою. Як же розпізнати, що в тобі твоє, а що - чуже? Краще тебе самого цього ніхто не знає. Звичайно, треба прислухатись до думок, у тому числі і критичних. Але якщо в тебе не буде внутрішнього відчуття істини, ти будеш не вчитель, а «чого бажаєте?». Це інша крайність, на противагу зарозумілості.
І потім, хто сказав, що вчитель створює свій образ раз і назавжди? Маяковський писав про художника Келіне: «Кращий учитель. Твердий. Мінливий». Образ - не схема, а жива особа. У будь-якому випадку він має бути твоїм і він мусить бути живим, а не маскою.
Порада третя: не замикайся у своєму вчителюванні. Якщо вчитель - тільки вчитель, це нудно. Грай на гітарі, співай, пиши вірші, грай у волейбол, ходи в гори, збирай марки, бувай у театрі та на виставках. Розширюй коло друзів і знайомих. Спілкуйся з найрізноманітнішими людьми. Люби життя в різних його проявах. Ти повинен бути цікавим дітям, але це не вийде, якщо ти зосередишся тільки на самому собі. Крім обов'язкової програми в тебе, як у майстра-фігуриста, повинна бути чудова довільна програма.
І знову ж, треба пам'ятати, що всі прояви особистості індивідуальні. Не треба штучно культивувати в собі якості, що тобі не притаманні. Універсальність не обов'язкова. Не треба писати віршів, якщо в тебе немає здібностей. А найголовніше тебе мусять цікавити люди. Не виключай спілкування зі свого життя. Інакше засохнеш, як зламана гілка.
Захопленість, багатобічний інтерес потрібні вчителю не просто так, самі по собі, а у зв'язку з особливістю його професії. Не даремно про вчителя кажуть, що він і швець, і жнець, і на дуді грець.
Тому четверта порада: пам'ятай про комплексний характер учительської праці. Усе має значення, усе потрібне: й ерудиція, і методика, і позакласна робота, і психологія спілкування, і любов до дітей, і дисципліна. Не треба це розділяти, це все взаємозалежне. І якщо ми говоримо про це окремо, те це чисто умовно. Поміть: будь-яка розповідь про школу, епізод, навіть анекдот має в собі комплекс учительських якостей. Інакше виходить безглуздо, смішно або навіть гірше того - непрофесійно.
Ти можеш заперечити, що тобі відомі вчителі, які добре знають свій предмет, але не володіють методикою, або такі, котрі тільки дають уроки, а після дзвінка їх і з вогнем не знайдеш, або такі, в яких діти стоять на головах, а вони репетують на них і ображаються. Радимо тобі пам'ятати, щоб ти таким не був, що вони нещасливі, так само як і їхні учні.
П'ята порада звучить так: будь щасливим. Правда, це більше схоже на побажання, ніж на пораду. Тоді так: будь оптимістом! Вір! Жахливо, коли вчитель не бачить нічого хорошого ані в сьогоденні, ані в майбутньому. Створюй плани, нехай іноді нездійсненні, але конструктивні.
У житті кожному буває важко й гірко, у кожного трапляється нещастя й горе. І вранці, буває, не хочеться вставати та йти до школи. І навіть діти часом так набридають... Але треба себе переборювати. Життя - це подолання важких і навіть критичних ситуацій.
Так, ми іноді йдемо на різного роду компроміси, і це не суперечить тому, що я тільки що сказав. Це апеляція до розуму. Безкомпромісність - це впертість і невміння мислити перспективно. Але мета все одно повинна бути. І не тільки мета уроку, і не стільки мета уроку, скільки мета всього твого вчителювання.
Діти не повинні бачити в тобі невдахи. Невдах не люблять. Навіть якщо щось не буде виходити, усіма силами руйнуй можливе враження, що в тебе не виходить узагалі. Усередині в тебе, дорогий мій, повинно бути все чітко й упевнено.
Шоста порада може видатись банальною: будь чесним і правдивим. «Подумаєш, - скажеш ти, - я сам це учням щодня кажу». І дарма. Щодня це казати не треба. Сказав один раз, і вистачить. Але так, щоб діти тобі повірили. Діти дуже високо цінують чесність. «Так нечесно», - це вкрай негативна оцінка.
Порада сьома теж не нова: цінуй гумор у спілкуванні з учнями. Якщо ти сам, як кажуть, не блищиш дотепністю, цінуй гумор в інших. Не бійся смішного, не бійся бути смішним сам: бувають зовсім безневинні й необразливі смішні ситуації. Інша справа, якщо над тобою сміються постійно, якщо ти взагалі смішний - це все!..
Не треба дивитись на гумор, як на прийом. Усе, у тому числі й гумор, повинно бути природно й доречно. Деякі вчителі сердяться, коли діти сміються. Навіть виганяють їх із класу. І дарма. Будь-якою ситуацією на уроці, у тому числі і смішною, учитель має володіти. І якщо вчитель сказав: «Посміялися, і вистачить», клас повинен підкоритись. Треба пам'ятати й те, що сміх може боляче ранити. Він, як казав Маяковський, - грізна зброя. Тому треба знати межу, бути обережним і тактовним.
Порада восьма: будь природним, не прикидайся, не намагайся здаватись розумніше та краще, ніж ти є. Даремно: діти тебе все одно розкусять.
Часто вчителя порівнюють з актором, і в цьому є свій резон. Але вже якщо ти граєш роль, нехай вона буде твоєю. Грай себе. І не перегравай! Подібність між учителем та актором полягає, можливо, у тому, що і той і інший виходять на аудиторію, на публіку. Якщо між акторами та глядацьким залом не встановлюється невидимий контакт, спектакль провалюється. Так і у класі. Деякі кричать і стукають кулаком по столу, а дітям не страшно. Інші говорять тихо й дивляться вбік, але якесь чаклунство заворожує дітей, і вони не зводять з учителя очей. Це феномен учительського гіпнозу, такого, утім, тендітного, але солодкого.
Порада дев'ята виникає з восьмої: не уявляй про себе більше того, що ти є насправді. Знай собі ціну й будь скромним, не втрачаючи достоїнства. Не треба здаватись, треба бути.
Не бійся честолюбства і не слухай ханжей і бездарних заздрісників. Але честолюбство мусить бути всередині, демонструвати його непристойно. Честолюбство, усе-таки, відіграє допоміжну роль як стимулятор справи. Головне - справа.
Це - твоє кредо, запам'ятай! Ти ж завжди на очах, тим більше в дітей, які все бачать і все зауважують. Від їхнього уважного погляду не вислизає нічого! І ти не думай, що думкою дітей, їхнім ставленням можна зневажати. Тому що вони і є твої головні цінителі та судді, вони, а не начальство, і навіть не твої колеги та друзі.
Якщо не марнославство, то що ж повинно бути в основі твого життя та роботи? Твоя громадська позиція. І остання, десята порада: знайди її. Ми радимо «знайди», але, можливо, вона в тебе вже є, ця позиція. Можливо... Але вона формується, стабілізується та кристалізується у справі. Міркувати про політику, про патріотизм, про інтернаціоналізм усі майстри. Але не поповнюй і так численні ряди «пікейних жилетів». Пам'ятай, що в тебе є діти, і ця позиція потрібна їм.
Громадська позиція насамперед - моральна. Запам'ятай: які би прекрасні підручники ми не видавали, які б чудові програми не складали, справжній провідник громадської ідеї - ти. І від тебе залежить, чи дійде ця ідея до розуму й серця учня в цілості та чистоті чи буде так хитромудро перевернена й перекручена, що результат виявиться прямо протилежним.
Рекомендації психологічної служби «Підготовка до ЗНО та ДПА – 2012»
Рекомендації випускникам
· Необхідно організувати підготовку до тестування за планом (тижні, дні, години). Складаючи розклад на кожен день занять, чітко визначитися з тим, що саме сьогодні буде вивчатися, які розділи і теми. Психологи рекомендують починати із самої цікавої теми - це допоможе увійти у робочу форму.
· Рекомендується наступний графік занять: після години занять робити перерву на 10 хвилин. Після 2-3 годин роботи можна перепочити півгодини, перекусити, а потім позайматися ще 3-4 години і відпочити не менше 2 годин, включаючи обід і прогулянку.
· Напередодні складання ЗНО учням необхідно добре виспатися та відпочити. Заздалегідь підготувати все необхідне для наступного дня: одяг, документи (паспорт, свідоцтво про народження, сертифікат, картку запрошення), 2 чорні гелеві ручки, а також годинник (якщо є). Виходячи з дому, впевнитися, чи всі необхідні речі ви взяли з собою. На пункт тестування прийти вчасно (можливо, навіть залишити собі додатковий час на непередбачувані обставини, як-то проблеми з транспортом).
· Під час тестування дотримуватися правил поведінки, які передбачені процедурою ЗНО. У ході роботи з тестами слід бути максимально зосередженими: перш ніж виконувати завдання, уважно прочитати інструкцію, адже саме неуважність призводить до того, що дехто з учасників тестування не може проявити свої справжні знання. Бажано слідкувати за часом і раціонально розподіляти його.
Рекомендації батькам
· Напередодні тестування не треба підвищувати тривожність дитини - це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно "зірватися". Бажано підвищувати впевненість дітей у собі, частіше звалити, підбадьорювати, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок.
· Батька необхідно слідкувати за самопочуттям дитини, ніхто, крім батьків, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов'язаного з перевтомою.
· Під контролем повинен бути режим підготовки дитини, не допускати перевантажень, чергувати заняття з відпочинком. Для занять у дитини має бути зручне місце.
· Батьки повинні забезпечити калорійне харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження необхідна поживна і різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку.
· Потрібна допомога дітям у розподіленні часу та тем по днях. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо дитина не вміє, їй треба показати, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д.
· Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями треба привчати дитину орієнтуватися в часі і вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичка уміння концентруватися впродовж усього тестування, що надасть їй спокою і зніме зайву тривожність.
· Напередодні іспиту необхідно забезпечити дитині повноцінний відпочинок.
Рекомендації соціально-психологічної служби
для кафедри початкових класів КЗШ № 65
«Обличчям до дитини»
Учитель початкової школи повинен допомагати учневі на кожному уроці з’ясовувати значення і смисли слів, які зустрічаються у навчальному матеріалі, учити прийомів роботи зі словниковою та іншою довідковою літературою, привчати дітей до самостійної пошукової та дослідницької роботи. Молодшому школяреві, щоб зняти напруження, достатньо буде погратися, зайнятися посильною працею, змінити стиль спілкування. Страх викликає скутість, м’язове напруження. Найкраща можливість для розвитку психомоторних процесів – рух. Для цього вчителю доцільно організовувати та проводити ранкові зустрічі перед початком навчальних занять, а під час уроків – короткі руханки з позитивним емоційним змістом. Важливо також зупинитися на так званих складних ситуаціях, які виникають у дітей. Саме складні ситуації в їхньому житті досить часто можуть переростати у неподоланні бар’єри, які закріпляються відповідним страхом. Складна ситуація – явище індивідуальне, тому буває досить складно її виявити. Важливо довідатися про неї у самої дитини. Результати опитування дітей виявили, що складними ситуаціями найчастіше називалися ті, які безпосередньо були пов’язані зі школою, навчанням. Ось найбільш розповсюджені серед них:
перевірка знань під час контрольних та інших письмових робіт;
- відповідь учня перед класом (у цій ситуації найважливішим є думка про нього вчителя та однокласників);
- отримання низького балу;
- невдоволення батьків успішністю дітей;
- конфлікти з однолітками (сварки, бійки, ізольованість у групі однолітків);
- конфлікти з дорослими (авторитарний стиль педагога, розбіжність між самооцінкою дитини та її реальними досягненнями, що їх оцінює вчитель тощо);
- ситуації публічного виступу;
- випадки невдач у будь-якій діяльності;
- ситуації фізичної травми або небезпеки її отримання (падіння, удари, переломи).
Коло ситуацій, які діти вважають для себе важкими, досить широке. Важливо відзначити, що абсолютна їх більшість – ситуації не виняткові, а повсякденні, на які дорослі найчастіше просто не звертають своєї уваги. Натомість кожна з них може стати для дитини серйозною проблемою, про що оточуючі часом і не підозрюють. А ігнорування дитячої проблеми з боку дорослого може призвести до дитячого страху. З метою профілактики появи переживань страху в учнів учителю варто зробити об’єктом свого систематичного спостереження так зване відлуння страху: різкі зміни в поведінці дитини, її настрої, характері емоційних реакцій, експресії обличчя (вирази тривоги, напруження, недовіри, побоювання). Також дуже важливо вчити дітей умінню адекватно ставитися до неминучих труднощів, які повсякчас постають перед ними у шкільному житті, учитися конструктивно вирішувати ці ситуації. Мудра підтримка з боку дорослих тільки підсилить впевненість учнів у своїх силах, допоможе реалізувати творчі здібності. Суть підтримки може полягати в наступних кроках: насамперед поспостерігайте за поведінкою дитини в різних складних ситуаціях і оцініть конструктивність її поведінки. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав’язливій формі) можливі варіанти подолання тих чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині. Це допоможе розширити когнітивні можливості та здібності дитини, розвинути у неї необхідні навички аналізу складних ситуацій, що є важливою умовою конструктивної поведінки (уміння керувати мисленням, почуттями та уявою як «інструментами» роботи для розв’язання складних задач). Зверніться до власного досвіду поведінки у складних ситуаціях (тобто згадайте, як працює ваше мислення, почуття та уява), відрефлексуйте свої способи подолання складностей, оцініть їх ефективність. Результатами такого аналізу можна поділитися з дитиною. Навчіть дитину елементарних технік аутогенного тренування. Оскільки страх супроводжується напруженням в організмі людини, то для боротьби з ним доцільно буде використати вправи на розслаблення. Це комплекс простих вправ для зняття м’язового напруження в різних ділянках тіла. Особливістю вправ є контрастне чергування сильного напруження з наступним повним розслабленням певної м’язової групи.
Отже, долаючи страхи, дитина буде здатна розкрити свої потенційні можливості у мисленні, почуттях та уяві.
Показники ефективності та результативності впровадження ІКТ
за критеріями рівневої диференціації, індивідуалізації та інтенсифікації навчально-виховного процесу КЗШ № 65
№ з/п | Показник | Критерій |
Назва | Прояв |
1. | Практична реалізованість розроблених різнорівневих, теоретичних завдань і практичних робіт. | Рівнева диференціація | 92% |
2. | Можливість практичного використання критеріїв і механізмів оцінювання різних рівнів навчальної діяльності учнів. |
3. | Забезпечення організації навчальної діяльності учнів у складі різнорівневих груп під час навчання дисципліни. |
4. | Використання індивідуалізованих навчальних завдань та індивідуальних навчально-дослідних завдань для учнів. | Індивідуалізація | 96% |
5. | Сприяння розвитку індивідуальних особливостей учнів. |
6. | Сприяння вихованості учнів. |
7. | Збільшення обсягів навчального матеріалу дисципліни. | Інтенсифікація | 88% |
8. | Збільшення обсягів самостійної роботи учнів під час навчання дисципліни |
9. | Збільшення кількості форм та видів самостійної роботи учнів під час навчання дисципліни. |
| |
Пам'ятка для батьків майбутніх першокласників
практичного психолога КЗШ № 65
2012-2013 н.р.
Основною метою співбесіди з майбутнім першокласником і його батьками під час вступу до школи є: виявлення рівня дошкільної підготовки, розвитку і готовності до систематичного навчання в школі; рекомендації батькам у виборі системи навчання.
До початку навчання в школі у дитини повинні бути розвинені елементарні математичні уявлення. Вона повинна знати:
- склад чисел першого десятка (з окремих одиниць і з двох менших чисел);
- як одержати число першого десятка, додаючи одиницю до попереднього і віднімаючи одиницю з наступного за ним в ряду;
- цифри 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9;
- знаки +, - =, >, - назва поточного місяця, послідовність днів тижня;
Уміти:
- називати числа в прямому і зворотному порядку;
- співвідносити цифру і число предметів; складати з декількох трикутників, чотирикутників - - фігури більшого розміру;
- ділити круг, квадрат на 2 і 4 частини;
- орієнтуватися на аркуші паперу в клітинку.
До початку навчання в школі у області розвитку мови діти повинні уміти: складати розповіді по картині, серії картинок, невеликі казки; знаходити слова з певним звуком; визначати місце звуку в слові; складати пропозиції з 3-4 слів; розрізняти різні жанри художньої літератури: казку, розповідь, вірш; самостійно, виразно, послідовно передавати зміст невеликих літературних текстів, драматизувати невеликі твори.
У області уявлень про навколишній світ:
- уміти розрізняти за зовнішнім виглядом рослини, поширені в даній місцевості;
- мати уявлення про сезонні явища природи;
- знати свою домашню адресу, прізвище, ім'я, по батькові батьків.
Які критерії психологічної готовності дитини до школи?
1. Соціально-психологічна готовність до школи:
- учбова мотивація (хоче йти в школу; розуміє важливість і необхідність учення; виявляє виражену цікавість до отримання нових знань);
- уміння спілкуватися з однолітками і дорослими (дитина легко вступає в контакт, неагресивний, уміє знаходити вихід з проблемних ситуацій спілкування, визнає авторитет дорослих);
- уміння прийняти учбове завдання (уважно вислухати, з потреби уточнити завдання).
2. Розвиток шкільно-значущих психологічних функцій:
розвиток дрібних м'язів руки (рука розвинена добре, дитина упевнено володіє олівцем, ножицями); просторова організація, координація рухів (уміння правильно визначати вище - нижче, вперед - назад, зліва - справа); координація в системі очей - рука (дитина може правильно перенести в зошит простий графічний образ - узор, фігуру - зорово сприйманий на відстані (наприклад, з книг); розвиток логічного мислення (здатність знаходити схожість і відмінності різних предметів при порівнянні, уміння правильно об'єднувати предмети в групи за загальними істотними ознаками); розвиток довільної уваги (здатність утримувати увагу на виконуваній роботі протягом 15-20 хвилин); розвиток довільної пам'яті (здібність до опосередкованого запам'ятовування: пов'язувати матеріал, що запам'ятовується, з конкретним символом /слово - картинка або слово - ситуація).
Які вимоги пред'являє школа до розвитку мови дитини?
Уміння правильно вимовляти всі звуки мови і розрізняти їх на слух;
Уміння вживати різні частини мови точно по сенсу;
Уміння використовувати в мові синоніми, антоніми, іменники з узагальнюючим значенням;
Уміння відповідати на питання і задавати їх;
Уміння самостійно передавати зміст літературних текстів;
Уміння складати розповіді про предмети (за планом, запропонованому дорослим, по картинці, по серії сюжетних картинок);
Кругозір (уявлення дитини про світ достатньо розгорнене, розвинена пам'ять, увага, інші інтелектуальні здібності).
Нагадаємо, що у дітей, не підготовлених до систематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації (пристосування) до школи, у них набагато частіше виявляються різні труднощі навчання, серед них значно більше неуспішних, і не тільки в першому класі.
Як можуть батьки самі визначити готовність дитини до школи?
У книгах Л.Ф. Тіхомірової, А.В. Басова "Розвиток логічного мислення дітей". Ярославль, 1996, Л.А. Венгер, А.Л. Венгер чи "Готова Ваша дитина до школи". Москва, 1994 представлені діагностичні завдання для визначення психологічної готовності дитини до школи.
Яка тривалість занять з дитиною в домашніх умовах?
Тривалість щоденних домашніх занять по розвитку пізнавальних здібностей першокласників (по індивідуальній рекомендації вчителя) не повинна перевищувати 30 хвилин.
! ! ! Пам'ятайте, що для дитини 5-6 років гра є основним способом пізнання навколишнього світу. Тому в заняття необхідно включати ігрові елементи.
Які заняття корисні для дитини в період його підготовки до школи?
1. Розвиток дрібних м'язів руки:
робота з конструкторами різного типа;
робота з ножицями, пластиліном;
малювання в альбомах (олівцями, фарбами).
2. Розвиток пізнавальних здібностей (розвиток пам'яті, уваги, сприйняття, мислення).
Працювати з цим Вам допоможуть наступні книги:
книга "Підготовка до школи". (О.І. Тушканова. Підготовка руки до листа. Волгоград, 1993 р.); альбоми "Від А до Я" (два випуски); .Ф. Тіхомірова, А.В. Басов. "Розвиток логічного мислення дітей". Ярославль, 1996 г.; Тести чи "Готова Ваша дитина до школи?" (Мислення, моторика); Тести чи "Готова Ваша дитина до школи?" (Навколишній світ)
"Я починаю вчитися" - випуск 1, 2, 3. Л.Ф. Тіхомірова. "Розвиток пізнавальних здібностей дітей". Ярославль, 1996 г.; Серія "Книги для талановитих дітей і дбайливих батьків";
Л.В. Черелюшкина. "Розвиток пам'яті дітей". Ярославль, 1996 г.;
Пр. психолог Д.Ю.Авраменко
Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань
1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:
- побутові (повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);
- емоційні (демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);
- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).
2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.
3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.
4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.
5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.
6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.
7. Пам’ятайте, що, за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів - до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.
8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Показники | Вікова група |
2-3 | 3-4 | 4-5 | 5-6 | 6-7 |
Мислення | Наочно-дійове | Наочно-образне | Наочно-образне | Наочно-образне, початок формування образно-схематичного | Елементи логічного, розвиваються на основі наочно-образного |
Мова Розвиток мови | Словосполученнями, розуміє дієслова *Може займатися звуконаслідувальними вправами; *Оволодіння граматичною будовою мови; *Вживають багатослівні речення; *Відповідає на прості запитання дорослого | Початок формування зв'язного мовлення, починає розуміти прикметники. *Може займатися звуконаслідувальними вправами (ква ква-ква тощо), можливі дефекти звуковимови; *Узгоджує вживання граматичних форм за числом, часом тощо (окремі помилки доступні), *Відповідає на прості запитання дорослого | Закінчення формування активної мови, вчиться викладати думки. *Правильно промовляє всі звуки (виняток: свистячі, шиплячі та сонорні); *Використовує всі частини мови, з'являється словотворчість; *Самостійно розповідає за картинкою, переказує невеликі твори (можлива допомога дорослого) | Формування плануючої функції мови. *Правильно вимовляє всі звуки, помічає помилки звуковимові; *Грамотно використовує всі частини мови; *Використовує узагальнюючи слова, синоніми, антоніми | Розвиток внутрішньої мови. *Правильно промовляє всі звуки, помічає помилки в звуковикові; * Грамотно використовує всі частини мови» будує складні речення; *Використовує узагальнюючи слова, синоніми, антоніми, родові та видові поняття; *Може пояснити значення знайомих багатозначних слів |
Довільність пізнавальних процесів | Увага і пам'ять мимовільні | Увага і пам'ять мимовільні | Увага і пам'ять мимовільні, починає розвиватись довільність запам'ятовування у грі | Розвиток цілеспрямованого запам'ятовування | Початок формування довільності як уміння прикладати зусилля і концентрувати процес засвоєння |
Фізіологічна чутливість | Висока чутливість до фізичного дискомфорту | Висока чутливість до дискомфорту | Зменшення чутливості до дискомфорту | Зменшення чутливості до дискомфорту | Індивідуально, у більшості низька |
Об’єкт пізнання | Безпосередньо оточуючі предмети, їх внутрішній устрій | Безпосередньо оточуючі предмети» їх властивості і призначення | Предмети і явища, що безпосередньо не сприймаються | Предмети і явища, що безпосередньо не сприймаються, моральні норми | Причинно-наслідкові зв'язки між предметами і явищами |
Умови успішності | Різноманітність розвивальної сфери | Розвивальна сфера і партнерські відносини дорослими | Кругозір дорослого і добре розвинена мова | Особистий широкий кругозір, добре розвинена мова | Особистий широкий кругозір» умілість в якій-небудь справі |
Форма спілкування | Ситуативно-особистісне | Ситуативно-ділове | Поза ситуативно-ділове | Поза ситуативно-ділове + позаситуативно-особистісне | Поза ситуативно-особистісне |
Відносини з ровесниками | Проявляє інтерес до дій інших дітей, може їх наслідувати | Проявляє інтерес до дій інших дітей, може їх наслідувати | Цікавий як партнер по сюжетній грі *Вступає в рольові взаємодії з дітьми | Поглиблення інтересу як до партнера по іграх, перевага в спілкуванні *Вибірково та стійко взаємодіє з дітьми, може співпрацювати на заняттях | Співбесідник, партнер по діяльності *Вибірково та стійко взаємодіє з дітьми: *Приймає участь у колективному створенні задуму в грі та на заняттях; *Дає найбільш точні повідомлення іншому, уважний до співрозмовника |
Відносини з дорослими | Джерело захисту, ласки і допомоги | Джерело способів діяльності, партнер по грі і творчості | Джерело інформації | Джерело інформації; співбесідник | Джерело емоційної підтримки |
Наявність конфліктів | З дорослим («Я сам») | З дорослим як продовження («Я сам») | Відсутні | Відсутні | В 7 років - криза, зміна соціальної ролі |
Емоції | Сильної модальності, різкі переходи | Сильної модальності, різкі перемикання | Ревнощі, старається контролювати | Перевага рівного оптимістичного настрою | Розвиток витих почуттів |
Засвоєння соціальних норм та правил | Орієнтується на прохання та вимоги дорослого | Орієнтується на прохання та вимоги дорослого (прибрати іграшки, допомогти іншому, поділитися іграшками тощо) *Помічає невідповідність поведінки інших дітей вимогам дорослого | Проявляє соціально схвильовані форми поведінки (може сам прибирати іграшки, виконувати елементарні трудові зобов'язання), *Помічає невідповідність поведінки інших дітей прийнятим нормам та правилам | Регулює свою поведінку у відповідності з засвоєними нормами та правилами (стримує агресивні реакції, справедливо розподіляє ролі, допомагає друзям та тощо) | Регулює свою поведінку засвоєними нормами та правилами (стримує агресивні реакції, справедливо розподіляє ролі допомагає друзям та тощо) *Відстоює засвоєні норми та правила перед ровесниками та дорослими |
Ігрова діяльність | Предметно-маніпулятивна гра «поруч» *Володіють найпростішими моделями побутових дій, самостійно реалізують їх, наслідуючи дорослих; *самостійно створюють умовну ситуацію для гри («зварити кашу») *Відображають найпростіші дії цікавих образів звірят, іграшкових, казкових персонажів | Партнерська з дорослими, індивідуальна з іграшками, ігрова дія *Виконує окремі рольові дії, які носять умовний характер; *Приймає участь у розігруванні сюжету-ланцюжка з 2-3 дій (уявну ситуацію утримує дорослий) | Колективна з ровесниками, рольовий діалог, ігрова ситуація *Виконує взаємопов'язані рольові дії називає свою роль; *Самостійно утримує сюжет-ланцюжок з 3-4 дій | Ускладнення ігрових задумів, тривалі ігрові об'єднання *Виконує рольові дії, які відображають соціальні функції людей; *приймає участь у розподілі ролей до початку гри | Тривалі ігрові об'єднання уміння узгоджувати свою поведінку відповідно до ролі *Відображає в ігрових діях відношення між людьми (підлеглість» співробітництво); *Приймає участь у розподілі ролей та промовлянні задуму гри до початку. |
Малювання | Малює знайомі предмети і розповідає про них, впізнає художні образи | Створює предметний схематичний малюнок» зображення випереджає задум | Створює предметний малюнок з деталями, а задум здійснюється під час зображення | Зображує предмет з деталями, з'являються елементи сюжету, задум випереджає зображення | Зображує предмет з деталями, з'являються елементи композиції; задум випереджає зображення |
Аплікація | Може скласти схематичне зображення з 2-3 частіш, без наклеювання; *Викладає силует вирізаних з кольорового паперу предметів, тварин на всій площині та в один ряд | Може скласти схематичне зображення з 2-3 частин; *Викладає та наклеює елементи аплікації на папір | Може працювати з ножицями (тримати їх правильно), вирізає прості форми; *Складає предметні зображення та наклеює їх на папір | Самостійно вирізає фігури простої форми (смужки, квадрат тощо) *Наклеює вирізані фігури на папір, створюючи орнамент чи предметне зображення | Володіє різними способами вирізування (з паперу, складеного гармошкою, складеного у двоє тощо); *Наклеює вирізані фігури на папір, створюючи орнамент чи предметну композицію (сюжет) |
Конструювання | Створює з будівельного матеріалу прості знайомі споруди | Створює предметі конструкції з 3-5 деталей | Створює предметні конструкції з 5-6 деталей (за зразком, схемою, задумом); *Освоює конструювання з паперу та природного матеріалу | Створює предметні та сюжетні композиції з будівельного матеріалу за зразком, схемою, темою, умовами, задуму (6-8 деталей); *Освоює різні види конструювання (з паперу, природного матеріалу, деталей конструктора) | Створює предметні та сюжетні композиції з будівельного матеріалу за зразком, схемою, темою, умовами, задумом (8-9 деталей); *Освоює різні види конструювання (з паперу, природного матеріалу, деталей конструктора), може поєднувати їх у своїх роботах |
Розумовий розвиток | Орієнтується у виборі 4-6 кольорів за зразком; *Розрізняє предмети на дотик (м'які, тверді, колючі);за їх формою (кубик, цеглинку, кульку); за розміром (великий, маленький); нанизує за розміром 3-5 кілець; складає розбірні іграшки з 3-4 частин (мотрійка» відерце, кубик, яйце) *Використовує за призначенням знайомі предмети, речі; використовує їх як замінники інших | *3нає назви 3-4 кольорів та 2-3 форм; *Може вибрати з трьох предметів різної величини найбільший (найменший); *За зразком, пропонованим дорослим, може виконувати будівлю з 3-4 кубиків; *За проханням дорослого може запам'ятати 2-3 слова *Не відволікаючись, займається чим-небудь протягом 5 хвилин; *Використовує предмети замісники, до того ж один предмет може заміщати різні об'єкти (паличка як ложка, олівець градусник) | Може вибрати з кількох одну карту за назвою кольорі чи форми; *Може розташувати за величиною 5-7 предметів однакової форми; *За запропонованою дорослим схемою може виконати будівлю з 4-5 предметів; *Може запам'ятати за просьбою дорослого до 5 назв предмет; *Займається чим-небудь, не відволікаючись, протягом 15-20 хвилин; *Може дати кілька (хоча б 2-3) відповіді на запитання: «На що схожа фігура?» про зображення фігури невизначеної форми (наприклад: контурне зображення лялька-неваляйка) | Розставляє за величиною 7-10 предметів однакової форми; *На простому плані кімнати може показати стіл, за яким сидить; *На прохання дорослого може запам'ятати 5-6 назв предметів; *Діє за правилом (добирає необхідні картинки, заштриховує фігурки); *Домальовує незакінчене зображення, доповнює його деталями | Використовує схему для орієнтування в просторовій ситуації; * Розподіляє предмети по групам за спільною ознакою (одяг, взуття, посуд); *Може запам'ятати за просьбою дорослого 6-7 назв предметів; *Здійснює діяльність за правилом на словесному матеріалі та за двома правилами одночасно на наочному матеріалі (наприклад, добирає картинки, де присутні червоний колір та зображення будиночка), *Використовує незакінчену фігурку як деталь сюжетної композиції; *Може самостійно скласти невелику казку чи історію за темою |
Розвиток моторики (координації рухів) | Може пройти по гімнастичній лаві, колоді в упорі стоячи, на колінах та спираючись на кісті рук; Котити м'яч однією та обома руками, кидати м'яч обома руками, намагатися ловити його; *Збирати предмети (кульки м'ячі), переносити і класти їх у певне місце (кошик, ящик) | Може пройти по гімнастичній лаві; *Ударяє м'яч об підлогу та ловить його обома руками (3-4 рази) *Може перекладати дрібні предмети (зі столу в коробку) | Може переступати через рейки гімнастичної драбини (горизонтально вставленої на висоті 20см від підлоги), *Може підкидувати та ловити м'яч обома руками 3-4 рази підряд; *Може нанизувати намистини на нитку | Може пройти по лаві, переступаючи через набивні м’ячі; *Відбиває м'яч об землю однією рукою 4-5 разів підряд; *Може просунути шнурок в черевик, зав'язати бантиком | *Може бігати, переборюючи перешкоди: оббігати кеглі, пролізати в обруч та тощо; *Підкидує та ловить м'яч обома руками з оплесками у долоні (5-7 разів); *Може великим пальцем почергово доторкатися до кінчиків пальців тієї ж руки (від мізинця до вказівного та назад) |
Розвиток уявлень про оточуюче | Формується уявлення про себе; *Зростає кількість об'єктів природи, які знаходяться поруч; *Розширюється орієнтація в довкіллі, зосередженість на предметах, об'єктах природи, людях | Достатньо успішно оволодіває повідомленими вихователем відомості про навколишнє (розділи «Я сам», «Предметний світ», «Суспільство», «Жива та нежива природа»); *Самостійно отримує нову інформацію (ставить запитання, експериментує) | Достатньо успішно оволодіває повідомленими вихователем відомості про навколишнє (розділи «Я сам», «Предметний світ», «Суспільство», «Жива та нежива природа»); *Самостійно отримує нову інформацію (ставить запитання, експериментує) | Достатньо успішно оволодіває повідомленими вихователем відомості про навколишнє (розділи «Я сам», «Предметний світ», «Суспільство», «Жива та нежива природа»); *Самостійно отримує нову інформацію (ставить запитання, експериментує) | Достатньо успішно оволодіває повідомленими вихователем відомості про навколишнє (розділи «Я сам», «Предметний світ», «Суспільство», «Жива та нежива природа»); *Самостійно отримує нову інформацію (ставить запитання, експериментує) |
ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ МЕТОДІВ ВИВЧЕННЯ КОМПОНЕНТІВ ШКІЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ
Параметри | Предмет вивчення | Методи оцінювання | |
Морфологічна готовність |
1. Стан здоров’я (фізіологічна готовність) | Група здоров’я | Визначення групи здоров’я | |
2. Рівень фізичного розвитку | - Довжина тіла, маса тіла й окружність грудної клітки
- Розвиток дрібної моторики руки і зорово-рухової координації
| Фіксація показників довжини тіла, маси тіла й окружності грудної клітки Орієнтований графічний тест А.Керна Гештальт-тест Бендер | |
3. Біологічний вік дитини | - Пропорції тіла (голови, тулуба, кінцівок) і темп росту (напівзростовий стрибок)
- Ступінь окостеніння кістяка лівої руки
- Зубний вік
- Зрілість кори головного мозку
| Філіппінський тест: дістати правою рукою ліве вухо, повівши руку над головою. Вправи «Перемога» і «Ріжки» Зміна 4-х молочних зубів на постійні. Тест «Руки» (за М.Безруких, С.Єфімовою) | |
Психологічна готовність |
Емоційно-вольова |
1. Розвиток довільної регуляції діяльності | - Уміння уважно слухати і точно виконувати найпростіші вказівки дорослого, правильно відтворювати на аркуші паперу напрямок лінії
- Уміння орієнтуватися на систему умов задачі, переборюючи відволікаючий вплив побічних чинників
- Здатність до саморегуляції навчальної діяльності (усвідомлення мети, уміння планувати дії з досягнення цілей, здатність орієнтуватися і відтворювати зразок, контролювати результати)
- Уміння діяти за правилом
- Уміння орієнтуватися у своїй роботі на зразок, точно копіювати його (особливості розвитку довільної уваги)
| Методика „Графічний диктант” (автор Д. Ельконін) Методика „Зразок і правило” (автор А.Венгер) Тест „Копіювання безглуздих складів” (автор Ю.Гільбух) Методика „Так і ні”; Тест „Лабіринт” Методика „Будиночок” | |
2. Навчальна мотивація. 3. Рівень тривожності 4. Емоційна стійкість | - Здатність до розумової активності (ініціативність і наполегливість у розумовій діяльності)
- Схильність дитини до неврозу
- Оцінювання рівня тривожності
- Емоційно-позитивне ставлення до навчання у школі
- Наявність\відсутність імпульсивних реакцій
| Вивчення навчальної мотивації Спостереження за особливостями поведінки дитини під час тестування. Рисункові тести „Моя школа”, „Мій клас”, „Моя майбутня вчителька”. Тест-опитувальник „Оцінювання рівня тривожності і схильності дитини до неврозу” Тест Теммл, Дорки, Амен Опитувальник для дорослих Спостереження за поведінковими реакціями дитини. | |
Інтелектуальна |
Сформованість функцій мислення | - Наочно-діюче мислення
- Наочно-образне мислення
| Тест „Обведи контур” Методика „Малюнок людини” | |
Параметри | Предмет вивчення | Методи оцінювання | |
Розвиток мови Розвиток узагальнення Розвиток спостережливості | - Фонематичний слух
- Звуковий аналіз слів
- Словниковий запас (активний і пасивний)
- Зв’язне мовлення
- Навченість, емпіричне чи теоретичне узагальнення
| „Тест фонематичного слуху” (автор Ю.Гільбух) Тест „Звуковий аналіз слів” Методика „звукові сходинки” (автор Гуткіна Н.) „Тест словника” (автор Ю. Гіль бух) Тест „Словниковий запас” Тест „Володіння зв’язним мовленням” Методика „Послідовність подій”; Методика „Чобітки” (автор Гуткіна) Завершення картинок „Чого тут бракує?”; Твір за картиною „Розкажи про цю картину”; Опис якої-небудь дії, предмета чи явища. | |
Розвиток мислення Розвиток сприйняття Розвиток пам’яті Розвиток уваги | (зокрема, наочно-схематичного) - Образне мислення
- Словесно-логічне мислення
- Швидкість мислення
- Зорове сприйняття
- Слухове сприйняття
- Зорова пам’ять
- Короткочасна слухова пам’ять
- Довільна образна пам’ять
- Концентрація уваги
- Стійкість, розподіл, переключення, обсяг;
- Уважність
| Методика „Лабіринт” Тест „Зайвий предмет” Тест ВМ (автор Й. Йєрасек) Тест Тулуз-П’єрона Тест „Знайди квадрат” Тест „Пиши кружечками” Тест „Упізнай фігури” Тест „Запам’ятай слова” Тест „Знайди схоже” Методика „Завчання 10 слів” (автор С. Рубінштейн) Тест „Коректурна проба” Тест Тулуз-П’єрона | |
Мотиваційна |
Домінування мотиву навчання Інтерес до школи Бажання посісти позицію школяра | Пізнавальний чи ігровий інтерес Мотиви навчання Виявлення особливостей внутрішньої позиції школяра | Читання казки із завданнями Методика „Навчальна мотивація” (автор Ю.Гільбух) Методика „Бесіда про школу” (автор Т.Нєжнова) | |
Соціальна готовність |
Соціальна компетентність і комунікативні навички | - Потреба спілкуватися з дітьми
- Готовність підкорятися інтересам і правилам групи
- Усвідомлене зв’язне мовлення
- Володіння навичками діалогу
- Уміння складати розповідь на відомі теми
- Навички диференційованого спілкування з педагогами, батьками, однолітками.
| Опитувальник „Профіль соціального розвитку дитини 5 років” Методика „Послідовність подій” | |
Материал подготовлен в Днепропетровском Областном центре практической психологии и социальной работы за матеріалами «Готовність дитини до навчання» / Психологічний інструментарій. – К.: О.Главник, 2003